В Канівському районі Черкащини, там де ріка Рось приймає одну з найбільших своїх приток – річку Росаву, за десять кілометрів від Дніпра розташоване село Межиріч. На широкій двокілометровій заплаві Росі, що поділила село на дві частини, біля шляху Канів-Черкаси височить піраміда, дбайливо складена з різноманітних гранітних валунів. Її в 1914 році, напередодні I світової війни, побудували мешканці навколишніх сіл. У такий спосіб селяни вирішили подякувати меліораторам, що осушили заплаву річки і "відвоювали" у природи величезний шматок доброї та родючої землі.

Перші меліоративні роботи проведені на теренах України 130 років тому, на півстоліття пізніше ніж Франції, Німеччині і Великій Британії. В 1873 році міністерство державного майна Російської імперії розпочало широкомасштабні роботи по осушенню Полісся. За 20 років перших меліоративних робіт, що провадилися на площі 87.2 км² (на півночі України і півдні Білорусі у сучасних межах) було прокладено майже 4000 км осушувальних каналів. З тих часів значні ділянки української території зазнали різноманітного меліоративного впливу, а меліорація (від латинського melioratio – поліпшення) стала науково обґрунтованою системою організаційно-господарських і технічних заходів, спрямованих на істотне поліпшення природних умов. З’явилися і з успіхом розвиваються в Україні такі дисципліни, як меліоративна географія, меліоративна гідрохімія, меліоративне ґрунтознавство, тощо. А пам’ятник на заплаві Росі ще довго буде нагадувати нащадкам про багатовікову шану і повагу українців до землі.